A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями

Державний навчальний заклад
"Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник"

Протидія булінгу

Увага! Якщо ти відчуваєш агесивне ставлення до себе з боку однолітків, чи будь-кого іншого і не знаєш як із цим справитись  - уважно подивись цей ролик  ►  https://youtu.be/espwzDTLVkE  Далі потрібно діяти згідно отриманих порад.


Презентація "Стоп булінг!" 


 

Державний навчальний заклад

«Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник»

 

Наказ

"Про затвердження плану дій та рекомендацій щодо організації роботи з попередження та при виявленні насилля"

 


 

БУЛІНГ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

 

Булінг визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Форми булінгу можуть бути різними:

  • систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду );
  • фізичні і психічні приниження;
  • різного виду знущання;
  • бойкот та ігнорування;
  • псування особистих речей;
  • кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Характеристика агресорів

Д. Ольвеус визначає такі типові риси учнів, схильних ставати агресорами:

  • відчувають сильну потребу панувати і підпорядковувати собі інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;
  • імпульсивні і легко приходять в ярість;
  • часто зухвало і агресивно поводяться по відношенню до дорослих, включаючи батьків і вчителів;
  • не відчувають співчуття до своїх жертв;
  • якщо це хлопчики, то вони зазвичай фізично сильніше за інших хлопчиків.

 

Дослідник виділив наступні мотиви діяльності агресорів:

  • бажання мати владу і домінувати над іншими учасниками групи;
  • у зв'язку з особливостями сімейного виховання, такі діти володіють високим рівнем агресивності: успішні агресивні дії дозволяють їм відчувати задоволення;
  • агресор може отримувати від жертви підкріплення насильницьких дій у вигляді грошей або цінних предметів;
  • агресивна поведінка в багатьох класах гарантує високий соціальний статус у групі;
  • контроль інших шляхом фізичного впливу або вербального залякування;
  • низький рівень емпатії;
  • в дитинстві часто були свідками агресивних моделей поведінки;
  • озлоблені та мстиві; неадекватно сприймають дії інших як ворожі та загрозливі;
  • виховувались в родині з бідними моделями комунікації з іншими людьми;
  • мають більші шанси опинитись в асоціальній або кримінальній групі;
  • мають досвід негативної моделі вирішення конфліктів батьками;
  • вважають, що агресія – єдиний шлях підвищити свою самооцінку;
  • страждають від фізичного та емоційного насильства вдома;

Характеристика жертв булінгу

Тривалий стан тривоги може призвести до різних психічних розладів: депресії, неврозів та фобій.

Крім того, постійна тривожність викликає різноманітні поведінкові порушення – адиктивну, суїцидальну, антисоціальну, аутичну поведінку особистості.

Часто, у жертв булінгу розвиваються різного роду адикції – алкогольна, наркотична, тютюнова, які сприяють зменшенню тривоги та психологічної напруги. Невчасна або некомпетентна допомога жертвам булінгу призводить до тяжких порушень поведінки, вкрай до делінквентної, коли особа з категорії «жертв» переходить до категорії «агресорів». Тривале знущання та цькування помітно впливає на комунікативну сферу особистості. Так, у жертв булінгу спостерігається розпад комунікативних вмінь, відсутність бажання або страх спілкуватися з іншими. Вкрай негативними наслідками тривалого булінгу є порушення функцій мовлення – втрата здатності чітко вимовляти та зв’язувати слова і словосполучення, заїкання, нерозбірливість мови через страх критики або кепкування однолітків. Жертва шкільного булінгу зазвичай переживає широкий спектр емоцій: безпорадність, відчай, страх, гнів, фрустрацію, приниження, самотність, відчуженість та ін. Визначити, що учень переживає подібні стани можна за такими індикаторами як раптова хвороба або прогули, часті зміни настрою, безсоння, відмова від їжі, відчуженість, неуважність, втрата інтересу до школи та навчання, залучення до бійок, зміна кола спілкування, уникнення їдальні та шкільного подвір’я, страх дороги до школи (прохання провести до школи та забрати з неї), наявність синців та подряпин, постійна втрата кишенькових грошей та особистих речей.

Шляхи попередження булінгу в освітньому середовищі

1. Вдосконалення та забезпечення нагляду за дітьми в школі та поблизу неї (необхідна достатня кількість дорослих під час обідів, перерв у разі виникнення конфліктних ситуацій між учнями, що потребують втручання).

2. Залучення учнів до процесу створення та встановлення правил поведінки в класі.

3. Впровадження соціальних підкріплень для бажаної позитивної поведінки та санкцій для небажаної агресивної поведінки.

4. Регулярне проведення «форумів» для учнів з метою розробки, уточнення та оцінки правил антибулінгової поведінки.

5. Проведення зборів для батьків класів (кількох класів) з метою поліпшення сімейної комунікації та інформування стосовно превентивної діяльності школи.

6. Зміна або вдосконалення окремих аспектів поведінки тих учнів, які стали жертвами булінгу або агресорами.

Так, бесіди з учнями-агресорами передбачають: роз’яснення, що булінг є неприйнятним; попередження про негативні наслідки для учня у випадку повторних актів скоєння булінгу. Індивідуальні бесіди повинні включати вияснення епізоду булінгу («Як почалась ситуації булінгу?», «Що відбувалось?», «Чим це закінчилось?», «Хто і як брав приймав в цьому участь?» тощо). У роботі з жертвами булінгу може надаватися інформація стосовно плану дій вчителя/шкільного психолога/адміністрації щодо покарання агресора; переконання жертви завжди і негайно повідомляти про нові епізоди булінгу працівникам навчального закладу.


ЧІТКІ АЛГОРИТМИ ДІЙ У ВИПАДКУ ЦЬКУВАНЬ

Якщо дитина стала свідком або жертвою булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вчителю, психологу або безпосередньо директору.

Окрім цього, дитина може звернутись на

  • гарячу лінію ГО «ЛаСтрада - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей;
  • до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді;
  • Національної поліції України;
  • Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу.

Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставин булінгу. Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то очільник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

До складу такої комісії можуть входити педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші заінтересовані особи.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

Але за будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Новоприйнятий Закон також передбачає низку штрафів за цькування.

Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим – від 100 до 200 мінімумів (1700 - 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

 

АЛГОРИТМ ДІЙ У ВИПАДКУ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

  • Термінове втручання
  • Надання першої допомоги потерпілому
  • Інформування керівника закладу освіти, де стався випадок булінгу (цькування), або батьків, педагогічних працівників, психолога
  • Реєстрація і розгляд випадку насильства
  • Звернення до служби у справах дітей
  • Звернення до територіального органу Національної поліції або Центру надання безоплатної правової допомоги
  • Можливе звернення на «гарячу» лінію ГО «ЛаСтрада – Україна»

0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

 

ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ ЗВЕРНЕННЯ ДИТИНИ

  • Відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти.
  • Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення.
  • Скликати засідання комісії (педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого та «булера», керівник закладу та інші зацікавлені особи).
  • Якщо комісія визнала, що це був булінг (цькування), то керівник закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
  • У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.

 

School.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора